Серед мільйонів українців, які виїхали після лютого 2022 року, є ті, хто починає повертатися. Поки їх небагато, але вони вже формують новий тренд та впливають на суспільство і економіку.
За даними ООН та НБУ, у 2025 році темп повернення українців із-за кордону суттєво зріс порівняно з попередніми роками. Серед тих, хто повертається, переважають чоловіки середнього віку, які провели за кордоном від одного до двох років і мають конкретну причину для повернення — сім’я, бізнес або відчуття обов’язку.
Але є й нова категорія — молоді люди 25-35 років, які цілеспрямовано повернулися з Польщі, Чехії, Німеччини та США, щоб будувати бізнес або кар’єру в Україні. Вони привезли з собою мови, нетворки, підходи до роботи та, нерідко, стартовий капітал.
Що змінилося після повернення
Повернення — не просто зворотний переїзд. Люди, які прожили рік-два за кордоном, стикаються з культурним шоком від зворотного переїзду. Вони мають інші очікування від сервісу, бюрократії та ринку праці. І це часом породжує конфлікти — але також і імпульс до змін.
Стартапи, засновані поверненцями, вже стають помітним явищем. Їхня перевага — поєднання розуміння локального контексту з міжнародними підходами до бізнесу. Інвестори все частіше шукають саме такі команди.
Чого не вистачає
Багато хто, хто хотів би повернутися, наводить одні й ті самі перешкоди: відсутність безпеки, нестача якісних шкіл у рідному місті, бюрократичні складнощі при відновленні бізнесу та відсутність доступного житла.
«Я повернувся, бо відчував, що там — чужий, а тут — свій. Але тут треба ще багато змінити, щоб залишитися назавжди»
Держава та громадський сектор мають зробити повернення зручнішим: спростити бюрократію, покращити умови ведення бізнесу та забезпечити базову безпеку. Поверненці — це не лише проблема, а й величезний ресурс для відновлення країни.
