Чотири роки повномасштабної війни, мільйони переміщених, сотні тисяч загиблих і поранених — і при цьому Україна продовжує функціонувати як держава, економіка та суспільство. Психологи називають це феноменом колективної стійкості.
Дослідження, проведені командами українських та міжнародних науковців, фіксують цікавий парадокс: незважаючи на об’єктивно катастрофічні умови, рівень депресії та тривожності серед мирного населення в перші два роки зростав значно повільніше, ніж прогнозували психіатри.
Учені пояснюють це кількома факторами. По-перше, наявність чіткого «ворога» і зрозумілої причини страждань полегшує їх опрацювання. По-друге, відчуття єдності та спільної мети — потужний протективний фактор. По-третє, активізм і залученість до волонтерства дають людям відчуття контролю над ситуацією.
Втома та нові виклики
Проте ситуація змінюється. Починаючи з 2024 року фахівці фіксують зростання рівня «воєнної втоми». Постійна невизначеність, відсутність перспективи завершення конфлікту та накопичена горе стають дедалі важчим тягарем.
Система психологічної допомоги в Україні розвивалася стрімко: кількість психологів і психотерапевтів зросла вдвічі, з’явилися сотні нових організацій допомоги. Але цього все одно не вистачає для покриття реального попиту.
Що допомагає найкраще
Дослідники виділяють кілька ключових чинників психологічної стійкості українців: культура взаємопідтримки та гумор як захисний механізм, збереження ритуалів та традицій, фізична активність та перебування на природі. Особливу роль відіграє музика: українські пісні — народні та сучасні — стали потужним інструментом об’єднання та зцілення.
«Ми не просто виживаємо — ми вчимося жити по-новому. І в цьому вчінні народжується нова українська ідентичність»
Психологи попереджають: найважчий етап може бути попереду — у перші роки після закінчення активних бойових дій, коли адреналін спаде і суспільство зіткнеться з масштабами втрат. Підготовка до цього — завдання вже сьогодні.
