Онкологічні хворі в Україні — одна з найбільш вразливих категорій пацієнтів під час war. Перерваний курс хіміотерапії, зруйнована лікарня, брак медикаментів — це не абстрактні ризики, а реальність для тисяч людей.
За даними МОЗ, щорічно в Україні виявляють близько 130-140 тисяч нових випадків онкологічних захворювань. Після початку повномасштабного вторгнення частина онкологічних центрів була змушена евакуюватися або скоротити роботу. Деякі заклади на Сході та Півдні зруйновані повністю.
Пацієнти, що опинилися на окупованих або прифронтових територіях, в найгіршому становищі: вони відрізані від лікарень, ліків та фахівців. Частина з них евакуювалася разом із сім’ями — та далеко не всі встигли взяти медичні документи та запас ліків.
Збереження доступу
Держава та міжнародні партнери доклали значних зусиль для збереження доступу до онкологічного лікування. МОЗ організувало ротаційні виїзди онкологів у регіони, де немає власних фахівців. Телемедицина дозволяє проводити консультації на відстані.
Міжнародна допомога у вигляді протиракових препаратів надходить через ВООЗ, ЮНІСЕФ та кілька недержавних організацій. Але цього все одно недостатньо: дефіцит окремих препаратів залишається критичним.
Доступ за кордоном
Деякі пацієнти отримують лікування за кордоном — в Польщі, Чехії, Германії та інших країнах. ЄС запровадив спрощений механізм для прийому українських онкохворих. Але переїзд і лікування за кордоном — це колосальний стрес та організаційна складність.
«Я продовжувала лікуватися навіть під бомбардування. Бо вибір «зупинитися» для мене означав інший кінець. Живий — значить, треба боротися»
Онкологія потребує системних рішень: відбудови зруйнованих центрів, забезпечення ліками та підготовки кадрів. Кожен урятований пацієнт — це людина, яка може стати частиною відновлення країни. Їх треба рятувати зараз.
